Записки блукачки


Моя приватна урбаністика
тіні минулого
mavchenia


Начитавшись блогів подорожей, які більше про мрії і сенс життя, ніж про міста, країни та
краєвиди, захотілося зібрати докупи свій досвід подорожей і записати приватну
класифікацію міст, в яких вдалося побувати чи пожити деякий час. Бо обожнюю
відчувати міста, саме міста і їх дух (
genius loci) – блукати наодинці
без камери і карти, заглядати в закапелки і відчувати себе частиною того міста.
Потім то відчуття зникає і передивляючись фотографії майже неможливо згадати,
що було тим моментом, коли місто стало рідним.

Наприклад з особливою теплотою згадую дощ в Римі біля катакомб і пробіжку по Апієвій дорозі
і підсихання в каплиці
Quo vadis або обід в захолустому ресторанчику в
Барселоні, де найменше пиво було літрове, а за сусідніми столиками сиділи
іспанські вуйки і дивилися футбол. А що саме тоді так пройняло, зараз щезло.



(пост без фоток, бо хочу знайти час і їх десь зібрати в одному місці, ну і хай собі кожен
уявляє, що хоче)



багато тексту про міста, подорожі і відчуттяCollapse )

осіння ковдра
hutsulka
mavchenia
в жж майже ніхто не заглядає, тому в ньому можна писати щось щиро, не чекаючи лайків і коментів, можна спуститися у відвертості до дитинства, як пише Прохасько...

у сьогоднішній холод чомусь нагадалося як мама осінніми і зимовими вечорами гріла мою ковдру до пічки. Здавалося б, ну що такого, через кілька хвилин постіль буде тепла і дитина засне, але напевно в тому і вся суть - не дати навіть кілька хвилин дискомфорту тому, кого любиш... і от це вечори біля пічки були для мене чимось священним - таким тихим світлим моментом справжності, ніжності. Дитина не бачить цілої картини, для неї кожна деталька особлива, наповнена змістом. І потім саме таке спливає в памяті і стає справді тепліше.

Дети из детдома до и после обретения семьи
миша у вишиванці
mavchenia
Оригинал взят у tatyana_rgs_06 в Дети из детдома до и после обретения семьи
Рідко ставлю усякі соціальні штуки, але ця підбірка реально вразила








смотреть целиком Collapse )


Пятниця
hutsulka
mavchenia





Геніальний Прохасько
hutsulka
mavchenia
З біологічного погляду людина влаштована так, що вона вирізняє себе й кількох найближчих. А всіх решта – в метро, на вулиці – просто немає. Егоцентризм – дуже важлива закономірність. Ми сприймаємо світ не інакше, як зі свого погляду. Може, саме це і є мета існування культури – доступ до того, щоб побачити: поруч є хтось такий самий живий і він теж має якесь своє переживання. Власне, за­­для зрівноваження егоцентризму. Водночас важливим є момент такої оптики, коли можеш самоіронічно ставитися до власного переживання й усвідомлювати свою посередність у доброму сенсі того слова. Тобто розуміти, що  таких людей, як ти, – безліч. Твоя історія не краща й не гірша, і вона в цей момент має значення лише тому, що ти вирішив про неї говорити.
http://www.ut.net.ua/Culture/36120


(no subject)
hutsulka
mavchenia

Пчела


КЕЛЬТСКИЙ ГОРОСКОП ЖИВОТНЫХ via Queen de la reanimaR for Кот на Лазурном берегу

Интересное: Смешные клички домашних животных, далее Коты мемы - кототест, и еще Кошки лечат людей

Осінні читання: Богородиця в синагозі
hutsulka
mavchenia

Теплі дні осені закінчилися під читання збірника публіцистики Портнікова 2000-2006 років. Такий класний досвід, ніби гортання газет кількарічної давності - наче не дуже давня історія, але багато речей відчитується по-іншому. Класно читати оцінку тодішніх політичних подій і думати як складно бути політичним аналітиком, адже так легко помилитися, не так відчитати події, неправильно потрактувати коментарі, зробити хибні аналогії. І цікаво, що в Портнікова цього майже нема.

Прикольні географічні і портретні колонки. Вільнюс, Краків, Москва, Київ, Львів, Балкани, Лемківщина. Якимось дивним чином це і мій психологічний географічний простір. І в багатьох моментах ловила себе на думці, що ці місця мені так само відчувалися і продумувалися.

Проте найбільше мене пройняли колонки портретні та настроєві... на Різдво, Новий рік і юдейський новий рік, про Івана Павла ІІ і академіка Сахарова, якісь просто особисті переживання і досвіди.

"Кожному з нас варто відшукати народ, той, перед яким ми маємо бути
відповідальними. Іноді навіть живеш серед нього — і не помічаєш. А коли
всі ми живемо, як в пустелі — оптимізму не додається.
А ми ж заслуговуємо на те, щоб бути щасливими і прожити осмислене життя.
Хоча б наступного року..."

http://dt.ua/SOCIETY/gruden_2002-30646.html

Умань без хасидів
hutsulka
mavchenia
Черкаська обласна організація ВО "Свобода" заявляє про бездіяльність влади щодо запобігання агресії хасидів і оголошує про початок безстрокової кампанії "Умань без хасидів". Ще раніше Рада опозиційних сил Черкащини висловилася за те, щоб прах цадика Нахмана забрали з Умані до Ізраїлю, щоб припинити паломництва і конфлікти.

Вже не говорю про абсурдність ситуації: чи євреї мають заборонити усім відвідувати Єрусалим, Назарет та інші важливі для християн міста - їм же ж також напевно не дуже зручно і комфортно з огляду на туристів і паломників. Якщо ми хочемо поваги, то маємо поважати і інших. Крім того, брецлавські хасиди - це частина нашої історії, чому ми не поважаємо їх право вважати нашу землю для себе святою?

короткий блог на тему 

А тема Бандери вже не дає політичних дивідендів, що аж треба до єврейського питання повертатися? Пропоную одним пакетом з вигнанням хасидів голосувати про великий мур навколо священної України, залишити тут лише українців і залити бетоном.

(no subject)
hutsulka
mavchenia



Літній недільний вечір, купа роботи, а я замість того лажу по блогах і ФБ рестораторів і кухарів і просто млію від того як люди перетворюють їжу на мистецтво. Наступний вільний день треба присвятити мистецькій кулінарії.


ше багато красивої їжі тут

дурний тест :)
hutsulka
mavchenia

Обидчивый гороскоп via Нострадамус
Интересное: Правдивый комикс

You are viewing mavchenia